Від часу введення в дію Закону України «Про здійснення державних закупівель» чимало закупівельників зітхнули з полегшенням: стягнення плати за подання скарги, яке серед інших новацій передбачає новий нормативно-правовий акт, мовляв, нарешті захистить замовника від необґрунтованих претензій охочих зірвати торги. З іншого боку, попри необхідність платити за можливість боротися за свої права, деякий оптимізм відчували й потенційні скаржники, а саме з приводу призначення спеціального органу оскарження, функції якого покладено на постійно діючу адміністративну колегію з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівельАнтимонопольного комітету України.
Про тенденції на ниві скарговій під час роботи Міжнародної конференції «Впровадження найкращої міжнародної практики державних закупівель в Україні» в Одесі ІБ «Редукціон» розповів державний уповноваженийАнтимонопольного комітету України Олександр Вознюк.
ІБ «Редукціон»:Пане Олександре, в листопаді минулого року в Києві Ви підбивали перші підсумки роботи органу оскарження. Тоді Ви відзначили, що здебільшого скарги залишалися без розгляду, оскільки скаржники, ще не встигнувши звикнути до нової процедури, до нового закону, неправильно складають свої скарги чи пропускають строки оскарження. Чи змінилося щось за півроку?
Олександр Вознюк:Дійсно, така проблема існує, бо мало що змінилося з того часу. Але, варто зазначити, що подібні труднощі характеризують не лише оскарження у сфері державних закупівель. АМКУ має великий досвід розгляду скарг, зокрема, у сфері законодавства про захист економічної конкуренції. Звісно, те законодавство дещо складніше, ніж держзакупівельне, але і там, і тут свою позицію заявники обґрунтовують досить слабко, що не сприяє поглибленню правозастосування, а відповідно, і прозорості законодавства. Розумієте, розвиток будь-якої сфери правового регулювання має відбуватися в діалозі, в спорі, тільки так можна ефективно вирішувати проблемні питання. ІБ «Редукціон»: Що оскаржують учасники найчастіше?
Олександр Вознюк:Переважна більшість скарг стосується дій замовника, спрямованих на те, аби протегувати певного учасника. Починаючи від вимог документації конкурсних торгів і закінчуючи неправомірним відхиленням пропозицій певних учасників. У цій ситуації скаржник часто знає й відчуває, що його «відхиляють», але розмаїття способів, що їх використовує замовник для того, аби це зробити, вражає й не дає змоги довести це легко. Тут у розпорядженні замовника і умови технічної частини документації, і умови оплати, і ще безліч засобів.
ІБ «Редукціон»: Чи можете Ви назвати галузь, на закупівлі в якій скаржаться найбільше?
Олександр Вознюк:Майже половина скарг, що надходять, стосується закупівель у галузі медицини. За торгами з придбання медичного обладнання можна просто вивчати техніку обману учасника. Найчастіше ті бар’єри, котрі мають не пустити небажаних учасників на торги, закладаються в технічні характеристики. Виписується довжина стрижня чи глибина пазу, чи ще щось подібне, «не менше певного розміру». Ми під час роботи над однією зі скарг навіть склали таблицю, в якій навели 15 моделей одного медичного обладнання, котре закуповувалося. Так ось, за хитрими умовами, що містяться в документації конкурсних торгів, підходить замовнику лише одна-єдина модель. І виходить, що скаржник розуміє, що його «відхиляють», ми розуміємо, що ситуацію створено штучно, що вся документація виписана під одного учасника. Якщо вдається довести, що за умовами документації конкурсних торгів може бути лише один учасник, то орган оскарження відміняє торги або зобов’язує внести зміни до документації. Можна відчувати, що документація спеціально виписана для одного учасника, але одна справа відчувати, а друга - довести належними доказами, що замовник протегує певного учасника. Останнє, власне, і не компетенція органу оскарження – цим мають займатися відповідні органи, яким ми в таких випадках передаємо відповідну інфмацію.
Повну версію статті ви можете переглянути, здійснивши передплату електронної або друкованої версії ІБ «Редукціон».