Інформаційний бюлетень «Редукціон» № 9-10-11 (139-140-141) — жовтень, листопад, грудень 2017 року
Інформаційний бюлетень «Редукціон» № 9-10-11 (139-140-141) — жовтень, листопад, грудень 2017 року


 



 


Яку процедуру закупівлі Ви найчастіше використовуєте?







Цифри знають усе! Порівняльна статистика Держстату  за січень–вересень 2012 та 2013 років.

Принципи  законності,  плановості,  об’єктивності,  незалежності  та  гласності  є  наріжним  каменем,  який  покладено  в  основу  діяльності  Рахункової  палати

Порівняльна статистика Держстату за перше півріччя 2012 та 2013 років

Публікації у «Віснику державнихзакупівель» тепер майжена третину дорожчі

Українська громадськістьзапрозорі закупівлі!

Міністерством економічного розвитку і торгівлі України спільно хз ЄБРР розроблено ефективний механізм.
Отже, Україна перебуває на стадії приведення національного законодавства про закупівлі у відповідність до європейського, цей процес потребує залучення матеріальних ресурсів. В який спосіб наразі вирішуються це питання, читайте далі.


Держзакупівлі і корупція нероздільні. Про це говорять усі, але що можна зробити, аби ситуація змінилася? Громадський контроль може стати тим необхідним важелем,за допомогою якого можна розділити нероздільне, однак за умови його правильної організації.


Система держзакупівель в Україні надзвичайно рухлива. Порівняно з іншими країнами світу, система регулювання використання державних коштів на конкурсних засадах в Україні існує не так уже й багато років, законодавство, що регулює витрачання коштів держави, повсякчас змінюється і удосконалюється. Проте, окрім законотворчих процесів, залишається багато питань практичного та технічного характеру, вирішення яких наразі покладено на Департамент державних закупівель та державного замовлення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України. Пропонуємо вам, шановні читачі, подивитися, хто саме протягом останніх років докладав чимало зусиль до управління держзакупівельними процесами та яких висот їм вдалося досягти на цьому поприщі.


У липні 2012 року делегація Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у рамках учбової поїздки, організованої Європейським банком реконструкції та розвитку, відвідала колег зі сфери державних закупівель в Польщі. Польською стороною було забезпечено зустріч на найвищому рівні. Перебігу подій під час візиту до Польщі присвячуватиметься низка матеріалів у нашому виданні. Цією статтею ми розпочинаємо цикл статей, присвячених державним закупівлям Польщі, головною особливістю яких є поєднання європейських практик і національних особливостей.


Чимало надій на покращення покладається в Україні щоразу, як приймаються зміни до законодавства про державні закупівлі. Утім, якими б сміливими й, здається, абсолютно обґрунтованими не були очікування, безликі цифри повертають у не надто райдужні реалії. Як завжди, такими рясніють звіти Державної служби статистики України.


Чимало змін відбулося у держзакупівельному житті України протягом цього літа. Спільнота сприйняла їх неоднозначно: частина закупівельників із полегшенням зітхнули і вийшли з-під дії профільного закону, інші ж – представники громадськості, вітчизняні і закордонні експерти – хапаються за голову і з жахом уявляють, які величезні грошові потоки відтепер виведуть у тінь і за цим ніхто не зможе прослідкувати. Європейці уже заявили про те, що подібна законотворчість може стати перепоною на шляху України до ЄС. 


Оскільки система державних закупівель в Україні планує опанувати електронний формат, виникає необхідність розглянути відповідний досвід, набутий в інших країнах. Практика впровадження електронних засобів у процес державних закупівель, які називають «електронні закупівлі», має багато спільних рис, а також певні відмінності у міжнародній практиці. Зокрема, із стратегічної точки зору важливо взяти до уваги та розглянути інформацію з якомога більшого числа різних джерел, ніж обмежуватися даними та досвідом однієї чи двох країн. У такий спосіб реформи в Україні тільки виграють від засвоєння та використання інформації з різноманітних джерел з урахуванням ситуації в Україні. Наша мета – зробити певний внесок у впровадження системи електронної закупівлі в Україні, побудованої з урахуванням досвіду якомога більшого числа функціонуючих систем.
 


Фахівці стверджують: часті зміни держзакупівельного законодавства заважають і ефективній роботі обох сторін процесу закупівель, і аналітичній діяльності теоретиків-експертів. У цьому відношенні 2011, можна сказати, став роком спокійним: окрім звільнення Уповноваженого органу від обов’язку погоджувати застосування процедури закупівлі в одного учасника, інших суттєвих новацій вдалося уникнути. Тож, вочевидь, аналіз звіту Державної служби статистики України може дати реальну й об’єктивну картину стану сфери державних закупівель.  


Антимонопольний комітет продовжує опікуватися закупівельними скаргами. Яка ж ситуація склалася із оскарженням процедур закупівель у лютому 2012 року? Пропонуємо вашій увазі скарги в цифрах.

Про громадський контроль багато говорять останнім часом на українських теренах. І якщо раніше він був таким собі летючим голландцем, фантастичним нарисом з європейського життя, то тепер наша країна як ніколи наблизилася до становлення справді дієвого громадянського суспільства. 


Скільки і що не говорили б ми про стан вітчизняної сфери державних закупівель, які б припущення не висували щодо покращення чи погіршення ситуації, найкращим показником, як завжди, є цифри, які містить звіт Державної служби статистики України.


Одним із видів контролю за діяльністю органів влади є громадський контроль. Громадський контроль — один з видів соціального контролю, який здійснюється об'єднаннями громадян та самими громадянами. Він є важливою формою реалізації демократії і способом залучення населення до управління суспільством та державою.


Як відомо, нове – добре забуте старе. Це твердження якнайкраще підходить до сфери державних закупівель України. Старе Положення чи новий Закон - байдуже, бо зрушень не помічаємо жодних. Принаймні, в цифрах.


Уже давно наша країна живе за зворотнім відліком часу. Часу, який залишився до знакової події, на котру очікує більша частина населення України – проведення в Україні Євро-2012. Проте для когось цей захід – лише отримання задоволення від спостереження за улюбленим видом спорту, інші ж можуть не лише побачити події спортивного життя, а й непогано заробити на них. Тим більше, що контролю практично немає. Які ж величезні кошти обертаються навколо підготовки до чемпіонату, годі й говорити. Та чи завжди грошові потоки вливаються у річку раціональних витрат на підготовку до проведення чемпіонату на українських теренах?


У наші нелегкі та фінансово неблагополучні післякризові часи деякі підприємства полюбляють жити у борг. І це не дивно. Однак при цьому не будемо забувати народну мудрість про те, що беручи «чужу» копійку потрібно віддавати «свої» вже дві.


Закупівлі в одного учасника більше п’яти років поспіль стають головним інструментом легкого отримання казенних коштів для одних і причиною невдоволення для всіх інших. І зрозуміло, чому. За допомоги цієї неконкурентної процедури грошовим потоком з державного бюджету легко керувати, і тим самим підтримувати окремі державні чи приватні компанії. Хоча в ідеалі обсяг закупівель у одного учасника має бути зведений до мінімуму. Адже у протилежному випадку держава плекатиме плодючий ґрунт для монополій, проти яких вона навпаки мала б боротися. Чи не розпочато такий процес уже зараз? У відповідь на це запитання хотілося б навести кілька оголошень про неконкурентні закупівлі, що здійснюються у рамках підготовки до Євро-2012 та на ринку бланків документів.  


Законодавство у сфері державних закупівель в Україні постійно змінюється та вдосконалюється. Важливим кроком на шляху наближення до рівня європейських країн у сфері здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти став законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про здійснення державних закупівель» №8310, метою якого є впровадження в Україні системи електронних державних закупівель.


Державні закупівлі – найпростіший спосіб закупівлі товарів, робіт або послуг підприємствами, установами та організаціями за державні кошти. У всьому світі закупівлі (на конкурсній основі) користуються великою популярністю серед державних та приватних підприємств ще з 2001 року, коли GeneralElectricоголосив про проведення тендеру із постачання комплектуючих загальною вартістю 12 млрд. доларів, при цьому заощадивши більш ніж 600 млн. доларів. Компанія FreeMarkets, лідер в області проведення тендерів, у річному звіті 2001 року повідомила, що, починаючи з 1995 року, допомогла своїм клієнтам зменшити витрати приблизно на 20% при загальному об'ємі торгів більше 30 млрд. доларів.


Дозвольте відрекомендуватися: «Я – новий Закон України «Про здійснення державних закупівель»! Тепер все буде по-моєму! Я створений, щоб вирішити Ваші проблеми в сфері державних закупівель». Таке ми почули у червні минулого року. З того часу хто тільки не аналізував закон: юристи, економісти та бухгалтери. Проте, хотілося б почути думки тих, хто за родом своєї діяльності вимушений проводити закупівлі у відповідності до вимог закону. Тих, хто зацікавлений у дотриманні букви закону та розвитку підприємства за «годинником» - виробництво не простоює, господарська діяльність приносить прибуток. Кожному своє…


Томас Едісон 15 серпня 1877 року написав лист президентові телеграфної компанії Піттсбурга, в якому доводив, що кращим варіантом вітання при спілкуванні по телефону є слово «hello», яке в російській та українській мовах трансформувалося в «алло». А в італійців при відповіді по телефону виголошують «Пронто» (Pronto), що дослівно означає «готовий».


Закупівля продуктів харчування чи не кожного року стає величезною проблемою для українських замовників. Окрім того, що на початку року, як правило, виникають перебої із фінансуванням, а ціни на необхідні продукти змінюються чи не кожного наступного ранку, йдеться про проблему забезпечення безперервного харчування дітей у навчальних закладах. Окремими законами або підзаконними актами щороку представники влади намагаються врегулювати це питання, проте, незважаючи на усі спроби, перші місяці року уже за традицією йменуються «голодними». Не став виключенням і 2011 рік.