Інформаційний бюлетень «Редукціон» № 9-10-11 (139-140-141) — жовтень, листопад, грудень 2017 року
Інформаційний бюлетень «Редукціон» № 9-10-11 (139-140-141) — жовтень, листопад, грудень 2017 року


 



 


Яку процедуру закупівлі Ви найчастіше використовуєте?







Винахідники власного закону про здійснення державних закупівель
На початку червня Медіа-варта завітала на гостини до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області. Знаходиться вона у самісінькому центрі міста Харкова, у двох кроках від «стекляшки». Хоча, напевно, про це ніхто не знає. Адже жодної таблички із назвою організації немає – ані при вході, ані на самому поверсі. Розрахунок на те, що ніхто не знайде?



Організація працює з кінця грудня 2011 року. Може, не встигла обзавестися відповідними атрибутами. Адже свій бланк вони почали використовувати майже у березні. Затягнутий початок.
Отже. 02 червня 2012 року. Приміщення інспекції з питань захисту споживачів. Усі чекають на когось, хто застряг у пробці. А вже 15 хвилин минуло, як повинно було розпочатися урочисте розкриття пропозицій конкурсних торгів. У цей час відбувається підготовка приміщення для розкриття. Звичайно ж, час розкриття було порушено. Крім того, процедуру було проведено не у кабінеті із номером 2, як було зазначено в оголошенні про проведення закупівлі… Так це ще не все! Це тільки початок.
Виявляється, ми всі чекали лише на одного учасника, який застряг десь по дорозі та просив, щоб без нього не відкривали пропозиції.
Врешті-решт розкриття почалося. Предмет закупівлі складався з трьох лотів: послуги з технічних випробувань та аналізу продовольчої групи товарів, послуги з технічних випробувань та аналізу непродовольчої групи товарів та послуги з технічних випробувань паливно-мастильних матеріалів.
Свої пропозиції за лотами №1 та №2 подали Державний випробувальний центр «Електромаш» та Державне підприємство «Харківський центр захисту прав споживачів». Стосовно ціни пропозиції нічого однозначно не можна сказати. Адже були надані суми за позиціями різноманітних випробувань. Повна каша. Єдине, що вдалося зрозуміти, так це очікувана вартість закупівлі, яка складає приблизно по 125 000 гривень за кожним лотом. Хоча у документації конкурсних торгів комітет вимагав наявність печатки та підпису уповноваженої особи на конверті із пропозицією конкурсних торгів, проте у цих двох учасників ані печатки, ані підпису на конверті не було.
Комітет з конкурсних торгів перевершив усі очікування і на цей час уже оформив два протоколи розкриття (по одному на кожний з лотів). До третього лоту справа так і не дійшла.
Потім відбулася якась стихійна перерва: всі входили і виходили з кабінету, де проходило розкриття пропозицій конкурсних торгів. Було дуже дивно та несподівано. І тут, більш ніж за годину, комітет, нарешті, вирішив відкрити пропозиції учасників за лотом №3.
Представник учасника, на якого чекав комітет з конкурсних торгів, так і не з’явився. Ним, напевно, був представник Харківського національного автодорожнього університету. Крім того, виникла й інша проблема: не зрозуміло, як саме визначати найвигіднішу пропозицію, адже у відповідності до вимог документації, зокрема методики оцінки, «кількість балів за критерієм «Ціна» визначається наступним чином. Пропозиції конкурсних торгів, значення критерію «Ціна» в якої є найвигіднішим (найменшим), присвоюється максимально можлива кількість балів. Максимально можлива кількість балів дорівнює 100. Кількість балів для решти пропозицій конкурсних торгів визначається за формулою:
 
Бобчисл = Цmin / Цобчисл * 100, де
Бобчисл = обчислювана кількість балів;
Цmin – найнижче значення за критерієм «Ціна»;
Цобчисл – значення поточного критерію пропозиції конкурсних торгів, кількість балів для якого обчислюється;
100 – максимально можлива кількість балів за критерієм «Ціна».
Усі пропозиції, оцінені згідно з критерієм оцінки, шикуються по мірі зростання значень показника.»
І як тут можна щось визначити? Адже жодна пропозиція не містила інформації про хоча б якусь зрозумілу суму пропозиції конкурсних торгів. Наприклад, одна з пропозицій містила 71 позицію, а інша всього – 32 позиції технічних випробувань та аналізів. З цих даних не ясно, як можна використовувати наведену у документації методику. А найголовніше, як зрозуміти хто виграв, а хто програв у цих відкритих торгах, якщо всі учасники пропонували проводити тести та аналізи, а також визначати їх кількість на власний розсуд.
Цього всього було предостатньо для Медіа-варти, аби зробити висновок про рівень підготовки до торгів. Комітет з конкурсних торгів на чолі зі Світланою Калачовою вперше проводив відкриті торги, а вийшли вони як отой млинець – грудкою. Проте не можна забувати, що вчитися ніколи не запізно. Треба виправляти всі недоліки, що мали місце на цих торгах, та підкорювати нові знання – знання в галузі державних закупівель.
 
Медіа-варта з Харкова