Громадський моніторинг: системний підхід до громадського контролю

Держзакупівлі і корупція нероздільні. Про це говорять усі, але що можна зробити, аби ситуація змінилася? Громадський контроль може стати тим необхідним важелем,за допомогою якого можна розділити нероздільне, однак за умови його правильної організації.
В Україні, як, до речі, й у країнах Європейської спільноти, а також у Російській Федерації, наразі інформація про державні закупівлі розміщується в достатньому обсязі. Відомості знаходяться у вільному доступі, а отже можна з’ясувати,які роботи, товари та послуги купуються за публічні кошти, й зробити висновки щодо доцільності таких закупівель.
 
Публічна і відкрита інформація про держзакупівлі
Зупинімося на засобах масової інформації. Доволі часто ми зустрічаємо публікації про тічи іншіпорушення, що відбуваються в держзакупівлях. Візьмімо,наприклад,закупівлю предметів розкошівйзамислимося над тим, які наслідки викриття таких фактів для організації-закупівельника? Загалом, жодних наслідків, крім громадського резонансу,такі «викриття»не маютьу разі,якщо процедура закупівлі ще не реалізована, тобто контракт не виконаний. І навпаки, якби контракт був уже виконаний, то, враховуючи оприлюднені факти,можна було б звертатися до правоохороннихорганівдля проведення перевірки на предмет нецільового, нераціонального витрачання державних коштів.
Існує думка, що оприлюднення інформації про резонансне замовлення може бути елементом «профілактики», аби замовнику, так би мовити, було зась. Але це абсолютноне так, оскільки в ЗМІ спливає, в кращому випадку, 1% корупційнонебезпечних замовлень. Звісно, це певний ризик для організації, що здійснює закупівлю, але, якщо врахувати той факт, що правових наслідків він не створює, то цей ризик компенсується за рахунок зростання відкатів. Реальна ж «профілактика»буде тільки тоді, коли за фактами вже виплачених коштів, недопоставлених товарів та інших корупційних явищ ними займатимуться правоохоронні органи. Тільки тоді ситуація може змінитися. За нинішнього розвитку подійрезультатів немає, і однієїлише публічності висвітлення проблем недостатньо для їх викорінення.
Зараз ми спостерігаємофактичне «обжовтнення» всього, що стосується державних витрат. Переважна більшість засобів масової інформації розглядаєдержавні закупівлі винятковояк можливість привернути більшукількістьчитачів йакцентувати увагу на трьох відомих явнихпроблемах: «жирують» (закупівлі предметів розкоші), «шкодять»(закупівля неякісних товарів), «крадуть»(проведення замовлень «під своїх»). Навколо цих тез і крутиться все інше, включаючи й увагу громадськості.

Повну версію статті ви можете переглянути, здійснивши передплату електронної або друкованої версії ІБ «Редукціон».