ЗВИЧАЙНІ ЦІНИ

        З введенням у дію Податкового кодексу України у бухгалтерів та представників бізнесу почався «гарячий» період. Нові правила оподаткування, звітності тощо безпосередньо торкаються всіх прошарків суспільства. Зрозуміло, що сфера державних закупівель не може залишатись осторонь. 
                Одним з проблемних питань є особливості застосування звичайних цін, зокрема, в договірних зобов’язаннях.
         На жаль, не у всіх вистачає терпіння вивчити Податковий кодекс до кінця. Це чималою мірою обумовлено його непростою структурою та значними обсягами інформації.
         Так, питання методів визначення та застосування звичайних цін регулюється статтею 39 ПК, яка набуває чинності лише з 1 січня 2013 року (п.1 розд.XIX «Прикінцеві положення» ПК). Проте, багато хто використовує ці норми вже зараз!
         Щоб не було плутанини, пропонуємо розібратись зі старими та новими ціновими аспектами більш детально.  
                Поняття звичайної ціни закріплено у п.14.1.71 ПК: це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
         Звичайна ціназастосовується у разі здійснення платником податків бартерних операцій; операцій з пов'язаними особами; операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та в інших випадках, визначених Податковим кодексом.
Відповідно до пп.2 п.2 розд.XIX «Прикінцеві положення» ПК, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

            Цей закон встановлює поняття справедливоїринковоїціни, тобто такоїціни, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). У новому Кодексі термін «справедливаринковаціна» відсутній.ЗВИЧАЙНІ ЦІНИ
         З введенням у дію Податкового кодексу України у бухгалтерів та представників бізнесу почався «гарячий» період. Нові правила оподаткування, звітності тощо безпосередньо торкаються всіх прошарків суспільства. Зрозуміло, що сфера державних закупівель не може залишатись осторонь. 
                Одним з проблемних питань є особливості застосування звичайних цін, зокрема, в договірних зобов’язаннях.
         На жаль, не у всіх вистачає терпіння вивчити Податковий кодекс до кінця. Це чималою мірою обумовлено його непростою структурою та значними обсягами інформації.
         Так, питання методів визначення та застосування звичайних цін регулюється статтею 39 ПК, яка набуває чинності лише з 1 січня 2013 року (п.1 розд.XIX «Прикінцеві положення» ПК). Проте, багато хто використовує ці норми вже зараз!
         Щоб не було плутанини, пропонуємо розібратись зі старими та новими ціновими аспектами більш детально.  
                Поняття звичайної ціни закріплено у п.14.1.71 ПК: це ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.
         Звичайна ціназастосовується у разі здійснення платником податків бартерних операцій; операцій з пов'язаними особами; операцій з платниками податків, що застосовують спеціальні режими оподаткування або інші ставки, ніж основна ставка податку на прибуток, або не є платником цього податку, крім фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та в інших випадках, визначених Податковим кодексом.
Відповідно до пп.2 п.2 розд.XIX «Прикінцеві положення» ПК, до вступу в дію статті 39 цього Кодексу застосовується пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

          Повну версію статті ви можете переглянути, здійснивши передплату електронної або друкованої версії ІБ «Редукціон».